pani_stosia (pani_stosia) wrote,
pani_stosia
pani_stosia

Жадан

 Що ти будеш згадувати про ці часи?

Адже пам’ять змиває всі голоси,
адже пам’ять не пам’ятає жодних імен, жодних назв,
але ти все одно собі згадуй, згадуй про кожного з нас.

Згадуй про нашу закоханість у твоє лице,
навіть якщо тобі це не подобалось — згадуй про це,
навіть якщо ти не вірила в серйозність наших хвороб,
навіть якщо не сумнівалась у марності наших спроб,

навіть якщо не зможеш згадати наших імен
і якщо тебе завжди дратував колір наших знамен,
мова наших освідчень,
біографії наших святих,
кількість у наших будинках зброї, вина і книг.

Згадуй усе, що ми писали тобі в листах,
згадуй, скільки нас полягло в чужих містах,
згадуй, скільки з нас зламалося й продалось,
згадуй хоча б між іншим,
хоча б когось.

Згадуй, як ми ловили твої слова,
згадуй наші поразки й наші дива,
нашу вірність, нашу відвагу, наші страхи,
носи при собі нашу любов, ніби старі гріхи.

Без тебе нічого не буде, хочеш чи ні.
Наші серця, як підводні міни, стоять в глибині.
Згадуй кожну з утеч, згадуй кожну з атак —
скільки зможеш, хоча б до смерті, хоча би так.

2013

 
 
Subscribe

  • Ну, с праздничком.

    С днем советской космонавтики. Поехали, так сказать.

  • Всеосяжної рівності пост.

    Була собі одна організація, розташована у кількох будівлях. У одній із них посеред зими за несплату вимкнули опалення. Робітники трішки почекали,…

  • Ми знаємо, хто ми і знаємо – звідки.

    Це наша земля, означена мовою, травою червневою, стежкою зимовою, теплою колядкою, подібною до квітки. Ми знаємо, хто ми і знаємо – звідки.…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

  • 0 comments