May 23rd, 2018

Вишиваний Казанова містом бреде.

І був День вишиванки.

І прокотився сторінками хвейсбуків вишиванкосрач.
Хтось не любить флешмоби.
Комусь не подобаються державні свята і закріплені дати.
Комусь не до вподоби не надто автентичні елементи та машинне шитво.
Комусь - всякий політичний скам, який за допомогою національного одягу намагається зрубити якісь дивіденди. 
І те, що дехто одягає вишитий одяг виключно через те, що це красіва і модна. 
Ну і є ще ватні почвари, яким не подобаються вишиванки, через те, що вони "селянські" і через те, що свого національного одягу вони наразі не мають. Але їхню дуже важливу для нас думку ми традиційно мали в сраці, тож не про них. 

Людоньки добрі, вашу матір тричі вздовж та впоперек. 
Чому ви такі дурні, га? Чи то я дурна, бо ще пам`ятаю часи, коли наш одяг був немодний і не популярний? Коли вишивка буля зайняттям для бабусь. І ладна стрибати від щастя од того, що все змінилося. Ні, я жодним чином не вважаю, що дупутати, які начепили на свої мурла дорогі вишиванки, насправді чогось варті. Але те, що вони їх таки начепили - це добре. Бо вони добре знають, звідки вітер дме і те, що вони у вишиванках, означає, що зараз наше зверху. Було б гірше, якби вони їх почали знімати. Зберігаймо спокій, спостерігаймо. Носімо бабусині сорочки, шиймо свої - колись вони теж стануть бабусиними, купуймо готові - вітчизняний виробник потребує підтримки. Шануймося.