October 22nd, 2018

Memento

 От ідеш по АТБ і бачиш паперові формочки для кексів. Діло копійчане, а вони, зараза, симпатичні такі - рожевенькі у полуничку, голубенькі у горошок, мятні у полосочку, ше там шось. Можуть пригодиться, думаеш, для чогось. Може даже для кексів. Купуєш їх, канешно. А тоді вони дома лежать, очі мозолять. Як можна не пекти кекси, якщо в тебе є формочки для кексів? Тоді лізеш за рецептом і, виявляється, туди б сметану. А в тебе нема сметани. Головне, от всьо є - сіль, цукор, борошно, масло, ваніль, кориця, кров невинних, ріг єдинорога, луска дракона, пір`я з дупи полярної сови, шерсть кота, слина кота, сцяки кота, лайно кота, кіт. А сметани нема. Одягаєшся і ідеш за сметаною. Починаєш колотити тісто і виявляється, що цукор скінчився. Усьо остальне не скінчилося, а цукор скінчився. Ідеш тоді ще за цукром. Доколочуєш, запихаєш у духовку. Не встигаєш вийняти і перша порція підгоряє, як таксобі-славні при згадці про Томос. І маєш пів-таці підгорілих кексів у підгорілих папірцях і пів-таці нормальних. А їх навіть ніхто у тебе не їсть.
Так я ото до чого пишу. Наступного разу, як доведеться побачити симпатичні формочки для кексів - рожевенькі у полуничку, голубенькі у горошок, мятні у полосочку - то заплющ очі, жінко, і проходь мимо к такій-то матері!