December 15th, 2018

Томос-шмомос.

 А шо есі я атеїст,
а шо есі я вообще проти тетого мракобєсія
і якая мені разніца. 

Та есі шо, я тоже не дуже віруюча. І євхаристію від анафеми, чи там єпітрахілі не відрізню навіть якщо мені підсунути їх під самісіньку пику. А усе оце - воно не про віру, не про релігію і не про обрядовість серед товстих дядьків у сукнях. Це про нашу державу і нашу безпеку. Це про гебешні метастази в організмі нашої країни, які цей організм жеруть і отруюють. Це про агентурну сітку. Про рила, які нашим солдатам, які захищають свою країну, розказують про "братоубійствєнную вайну". А за поребриком не розказують. А у Донецьку благословляють ополчків, святять зброю і вінчають біосміття з місцевими шалавами. І їм ніде не тисне. Нармальна війна. Ні разу не убійствєнна. 

Цю сволоч треба видаляти, як злоякісну пухлину.

А так-то я страшенно толерантна. Громадяни України мають повне право молитися як хочуть і вірити чи не вірити у будь-яких богів, включно з макаронним монстром, що у холодильнику сущий. 
Хай квітнуть усі квіти. А будяк треба вирубать.