February 2nd, 2019

Травматичний пост.

 Якщо ви подумали, що то про травматичну зброю, то не вгадали.

Це про зовсім інші травми і вихід з них. Який зовсім не там, де вхід.
Коли кажуть про пост-травми, то "вдало жартують", що, мовляв, спасєніє утопающіх дєло рук саміх утопающіх. 
От за що я ненавиджу криві аналогії, так це за те, що вони і працюють криво. Наче викривляють реальність, створюючи хибне уявлення про неї. Сарказм виразу про самостійне спасіння потопаючого у тому, що для такого спасіння допомога потопаючого не лише не потрібна, але й зайва, а, як правило, і неможлива. Набагато легше його спасти, просто витягши непритомну тушку за вуха(чи що там стірчатиме ближче до поверхні).

Але ніхто не міг би просто витягти тебе на поверхню, коли ти тонеш у власній голові. 
Можна (необхідно!) зняти те, що можна зняти медикаментозно. Але є дохріна чого, що поза зоною їх дії.
Шукай психологів,
проси про допомогу в близьких (ти - не один, навколо тебе - люди!),
випий, якщо від цього легшає,
не пий, якщо легше не стає.
Говори.
Працюй.
Плач.
Ліпи коників з гівна.
Будь готовий до того, що все це не допоможе. 
Просто тому, що є речі, які треба пережити.
Як би хто не хотів допомогти, ніхто не може перехворіти за тебе на грип, виносити за тебе твою дитину, пережити твій біль. Є речі, які доводиться робити самому. 

Все.