November 22nd, 2019

Майдан.

 Як ми є країною перманентного майдану, то в кожного свої асоціації, що з першим, що з другим. Другий припав уже на єпоху інтернетів, стрімів, твітерів-шмітерів і цілодобово ввімкненого телевізора. А от про новини з першого я дізнавалась з якогось каналу, який з`являвся замість УТ-1 на три години пізно ввечері і рано вранці. Всі інші канали були забиті прямими включеннями зі штабу Януковича, де старі курви, типу Гані Герман, засерали ефір ротами, схожими на пофарбовану курячу сраку. Між цими двома включеннями була пустка, вакуум, коли ти метався, наче звір, не знаючи, що коїться у твоїй країні і яким буде твоє завтра. Час інформації починався з реклами якогось коньяку і акорди тієї реклами в`їлися в пам`ять намертво і асоціюються у мене з Помаранчевою революцією навіть сильніше, ніж наколоті апельсини і Ющенко-так. Спроби якось нагуглити той ролик були марні.

Цікаво, що там був за коньяк?