February 20th, 2020

Штучна мова.

 Як всім відомо, у нас кожен сам собі філолог. Тож, пам`ятка початківцеві:

Є мови живі, є мертві. Є штучні і є природні. Штучна і мертва - це не те саме. Жива - це та, в якої є живі носії. 
Є жива штучна мова - есперанто. Є мертва природна - латина. Українська мова - природна. Літературна мова - та, яка зазнала штучних змін внаслідок втручання людей, коли знадобилася одна єдина норма для навчання, літератури, юриспруденції, тощо. Вона не штучна, вона природна рафінована. Всі літературні мови такі. Абсолютно. З більшим або меншим ступенем штучних змін. Це як породиста тварина, яка не виводиться сама, а стає такою внаслідок роботи над нею. А що вийде в результаті - вівчарка, лабрадудель чи бульдог - то залежно із чого і для чого виводили. Природна жива мова - це діалект. Це як дикий собака Динго чи кінь Пржевальського - такий який є, прекрасний у своїй первісності. Суржик - це не діалект, це метис із чого прийдеться і він може бути таким же різним, як беспородні собаки. Від симпатичного і напрочуд розумного до потворного тупого покруча.
Людина, яка плутає діалект з суржиком, просто не розуміє, про що говорить. Людина, яка вважає діалект "спорченою" мовою, не розуміє, про що говорить. Не робіть так.