September 4th, 2021

На колимськім морозі

 ...калина зацвітає рудими слізьми.

Поглянь на нас, Іроде, це усе ще ми.
Як не бий, не души сибірами й соловками,
А води не спинити ні каменем, ні руками.

Чуже візьметься струпом, відпаде немов короста.
І ніщо не зупинить нового росту того,
Що є справжнім, живим, своїм.

Ми не знищені ще.
Чи незнищенні?
Зачаїлися у сердечнім щемі. 
Щоб оце їще раз прорости.