Але я таки хочу to thank God. Дякую тобі, Боже, що я не москаль.
Дякую моїй мамі, бабі і двом дідам за їхню, а відтак і мою, мову - може не надто літературну, діалектну, а часом і суржик, але живу, справжню й рідну.
Дякую
Дякую Котляревському за "Єнеїду", Олені Пчілці за "Дивну хатку на льоду" і Градаускенє Ользі за переклад з литовської "Подорожі у Тандадрику".
Дякую дідові Панасу та дядькові Сашку Лірнику.
Василю Стусу та Ліні Костенко за неймовірно прекрасні поезії.
Аллі Мазур, Людмилі Добровольській та чокнутим Довгоносикам.
Дякую досі невстановленим мною авторам пісні "Вона".
Вакарчуку, Кузьмі і Ірині Білик, яка пливе в човні.
Братам Гадюкіним за "Сорок пачок верховини" і докладні інструкції з поводження з наркоманами на городі.
Всім, хто робить хорошу українську музику. За хорошу музику і за те, що вона українська.
І тим, хто робить не дуже хорошу українську музику - просто за те, що вона українська. Більше контенту, хорошого й різного!
Дякую всім командам перекладачів, які перекладають українською книжки та кіно.
Дякую Віктору Андрійовичу Ющенко за те, що те кіно з чудовим неймовірним найталановитішим дубляжем прийшло у наші кінотеатри. (Більше наче нема за що.)
Дякую Віктору Хведоровичу Легітімичу (невже я це кажу?) за те, що, попри свої передвиборчі байки про захист русскоязичних, він чхав і на них, і на свої обіцянки, завдяки чому кінотеатри у нас так і лишилися україномовними.
Антипіратським законам не дякую. Якого чорта у неті можна знайти будь-який фільм з російським дубляжем, а з українським - чорта з два? І то у ситуації, коли ці фільми треба закачувати на флешки і розкидати іх над ураженою "русскім міром" територією з гелікоптера. Чи навіть з гвинтокрила.
Дякую всім, хто українськю співає, розмовляє, пише, укладає словники, хто навчає і вивчає, зберігає її і передає. Всім митцям, ремісникам і аматорам; талановитим і геніальним, забутим і незабутнім; колишнім, теперішнім і прийдешнім. Дякую.
